Багато музичних культур, що випрацювали свої ладові системи, дали також і назви кожному із ступенів використовуваних своїх ладів. Переважання семиступеневих діатонічних ладів в європейській музиці стало причиною того, що в процесі еволюції було виділено
сім нот, назви яких походять з латиномовного гімну св. Йоанна
[3] —
до,
ре,
мі,
фа,
соль,
ля,
сі. Ці ноти утворюють семиступеневий
діатонічний звукоряд, звуки якого можуть бути розташовані по квінтах, а інтервали між сусідніми ступенями складають велику або малу секунду. Назви нот поширюються на всі октави звукоряду.
Інші 5 звуків 12-ступеневого ряду можуть бути отримані продовженням квінтового кола або побудовою аналогічного 7-ступеневого звукоряду від іншої ноти. Для позначення цих звуків прийнято використовувати
знаки альтерації —
дієз та
бемоль, що змінюють висоту ноти на найменший музичний інтервал — один
півтон.
Немає коментарів:
Дописати коментар